море від чаю

( Горгулья, Мастер Йода і ще 2 дебіла )

У нас дома поселився кусудамний терорист. Тепер за кожен модуль треба поборотись

( +1 )

добила "Тихий Дон". Книжка виявилась дійсно достойною уваги. Наприкінці постійно лізло в голову "Сто років самотності"

завтра лечу з Мадриду в Нансі - на захист. Сам захист 22го в 8.30 ранку. Кому не ліньки - посваріть мене :)

класно мати (ну, або вже майже мати) європейський диплом, пропрацювати в лабораторії півроку, стати ідеальним кандидатом в аспірантуру і не отримати її тому, що ти - українка

нова порція фоток:

Monasterio de Piedra

сьогодні за обідом сміялись, що жінка жінку і без слів нормально може зрозуміти.
3 рази я стриглась за кордоном - один раз у Німеччині (ну, німецькою я трохи розмовляю) і два рази у Мадриді (знаю тільки декілька матів іспанською). Всі 3 рази мене стригли жінки, і все було чудово.
Сьогодні чорт дьорнув мене знов піти у перукарню. Цього разу мені трапився чоловік. І він мене зовсім не зрозумів. Перш ніж я встигла зойкнути, він обстриг мої патли машинкою :)
тепер я така.

Stanislaw Lem - Solaris
6 років тому, коли мені Катод агітував цю книжку, я її відкрила, прочитала слова "космічний корабель" і віддала назад. Ну чи не дурепа? :) Тільки тепер дійшли руки (тобто очі) її прочитати. І все виявилось не про космос, а про людську психологію, стосунки і горе.
Планета у системі двох сонць. Планета, на якій єдина розумна істота - океан. А як людям порозумітись з океаном? Планета, на якій оживають втрачені люди.
Враження - дуже позитивні.

Orson Scott Card - Ender's Game
Смачно-смачно-смачно. Всім рекомендую. Динамічна, захоплююча. Не могла випустити її з рук, поки не дочитала. Хочу ще колись перечитати в оригіналі. А ще - це перша книжка у трилогії, але до інших руки не дійшли ще.

Земля веде постійну війну з Жукерами, істотами з іншої планети. Істоти подібні і зовнішньо, і поведінкою до комах - звідси й назва. У людей майже немає шансів пережити ще одну хвилю війни. І в пошуках нового геніального командуючого земної армії ведеться спостереження за обдарованими дітьми (на дітей просто чіпляють спеціальні монітори).
Головний герой книжки - Ендрю Віггінс, звичайний хлопчик, у віці 6ти років його забирають у Бойову школу. Командири вірять, що від цього хлопця залежить доля людства.

Дійсно чудова книжка.

погуляли по зоопарку, Сеговії і Ескоріалю.

Агота Кристоф – «Толстая тетрадь»
Чудова, просто чудова книжка. Не можу не поділитись враженнями. Книжка жорстока і подекуди абсурдна, після прочитання повинна вилежатись, визріти. В chto_chitat чомусь рецензії та відгуки писались переважно особами жіночої статі, тому я очікувала чогось сопливого. А книжка, натомість, виявилась жорсткою і брутальною.
Основа книжки – щоденник, написаний двома братами-близнюками. Розповідь починається з того, що мати приводить Лукаса і Клауса до їх Бабусі - переховатись на час війни. А книжки про виживання у війну і повоєння – вони ж найкращі (після антиутопій, звісно), правда? Лукас і Клаус – одне ціле, як усі близнюки, і в певний момент вони вирішують розлучитись. А щоденник повинен стати братам розповіддю про життя кожного. У певний момент все переплутується, і ти губишся – де хто з братів, та вони вже і самі не знають.
Варто відмітити мову книжки – прості речення, прості слова. Зовсім немає непотрібних епітетів і ліричних відступів, нравовчень і пейзажів. Тільки факти, сухі факти, адже епітети – суб"єктивні, а щоденник має бути точним.
Багато в книжці надмірної, непотрібної жорстокості, зовсім не характерної дітям. Та й середньостатистичним дорослим не характерної. І не завжди зрозуміло, де основна сюжетна лінія, а де видумка, все надто хиро переплетено.
Може мені пояснить хто, чому ж цю книжку в основному жінки комментують?
( Спойлер )

годину з співавтором проговорили ні про що. відчуття - наче картоплю цілий день копала.

мені сьогодні ткнули рильцем в очевидну причину того, чому я весь час не висипаюсь.
я не бачу сонця!!

( +1 )

давно нічого не писала про книжки. буду по-тихеньку нагяняти пропущене.

Достоевский - "Братья Карамазовы". Не зрозуміла я цю книжку. Зовсім. Може мені ще рано таке читати? :)


Terry Pratchett - "Guards! Guаrds!". В chto_chitat Прачетт майже кожен тиждень згадується і восхваляється. Ну і як же я могла його обійти стороною, якщо ще й товариш співав йому деферамби і навіть склав мені список найцікавіших книжок сера Террі. Скажем так - я далеко не фанат фентезі (ну, крім ГП і Заповідника Гоблінів). Можливо тому книжка мені просто не пішла. Вона цікава, так. Іронічна. Але не захоплююча. Далеко не та книжка, від якої тяжко відірватись.
В місті-державі Анк-Морпорк гільдія магів викрадає з бібліотеки книжку, з допомогою якої викликається дракон. Горе-маги за допомогою дракона сподіваються скинути з престолу короля і встановити контроль над Анк-Морпорком. А дракон - створіння з характером. В центрі сюжету - Нічна Сторожа міста, основне заняття якої - ходити по вулицям з дзвінком і горланити - "12 годин, все в порядку". А якщо не в порядку - значить ви не по тим вулицям ходите :). Але все змінюється з приходом Carrot. Мало того, що він виховувався гномами і все сприймає дуже буквально, так він ще й дуже ідейний.
Ну, все інше і в вікіпедії прочитати можна. Єдине, що хочу відмітити - дуже класна у Прачетта концепція бібліотеки.

виставила кусу-сережки на конкурс - так, за компанію. за мене навіть хтось один проголосував. дрібниця, а приємно

Евгений Замятин - "Мы". Люблю я антиутопії. Можливо тому, що після них розумієш - не все у нас так погано, могло б бути гірше :)
Тоталітарна держава. Всі сфери життя під повним контролем. У людей немає імен і прізвищ - тільки буква (голосна - для жінок, приголосна - для чоловіків) і декілька циферок. Всі ведуть однакові життя - одночасно прокидаються, ідуть на роботу, повертаються з роботи, вкладаються спати. На особисте життя відводиться ціла година. Сексом займатись можна тільки по спеціальним талонам у спеціальні дні - спеціальне міністерство розробляє для кожного особистий секс-календар. Дітей народжувати можна тільки зі спеціального дозволу, і не всім щастить його отримати. Кожного року проходять вибори Благодійника - кандидат один і голосування відкрите, шляхом підіймання рук. Зелена стіна огороджує тоталітарний світ і світ дикий.
Головний герой роману - D-503, інженер "Інтегралу", космічного корабля. Уся розповідь - його щоденник. D-503 більшість свого вільного часу проводить з O-90 і R-13, і ці стосунки він називає трикутником. І тут з"являється I-330, бунтарка і повстанка. Все у кращих традиціях - D-503 у неї закохується, а вона його використовує для оволодіння Інтегралом.
Взагалі, багато в інтернетах написано на тему того, що Оруелл свій "1984" злизав у Замятіна. Прочитавши обидві книжки скажу - так і є. У "1984" усе так само - і щоденник, і падіння через жінку, і модель суспільства дуже схожа. Але у Оруелла більше трагічності, більше безвиході. Не варто читати "1984" перед "Мы" - інакше останній видасться блідим і сухим.